Демчук Петро Іванович

Петро́ Іва́нович Демчу́к (30 травня (11 червня) 1900(19000611), Городенка — нині Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, Сандармох) — український юрист, дослідник німецької філософії. Жертва сталінського терору. Реабілітований посмертно (1959, 1961).

Демчук Петро Іванович
Народився	11 червня 1900(1900-06-11)  Городенка
Помер	3 листопада 1937(1937-11-03) (37 років)  Сандармох, Повенецьке міське поселення^d, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Поховання	Сандармох
Країна	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  СРСР
Діяльність	філософ
Alma mater	Віденський університет
Вчене звання	професор
Відомий завдяки:	філософія

Біографія

Народився 11 червня 1900 року в Городенці в бідній родині. Змалку мав почуття загостреної соціальної справедливості. З 1915 року — доброволець у 6-й сотні Українських Січових Стрільців. З листопада 1918 — в Українській Галицькій Армії. Двічі був полонений поляками, двічі зумів втекти.

Міжвоєнний період

У повоєнному часі прихилився до комуністичної ідеї, став одним з організаторів української секції в Компартії Австрії. Працював у партійній пресі, одночасно у партійній школі, при повноважному представництві СРСР у Австрії.

1924 року закінчив Віденський університет права, з 1925 із групою політичних емігрантів переїхав до Харкова. 1927 року закінчив аспірантуру при Інституті марксизму-ленінізму, працював на кафедрі соціології філософсько-соціологічного відділу тут же, потім очолив кафедру філософії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських науково-дослідних інститутів. З 1929 року — член КП(б)У.

Був завідувачем кафедри діалектичного та історичного матеріалізму Харківського інституту радянського будівництва і права, входив до складу філософської комісії при ВУАН.

Стає одним з лідерів «гегелізованого марксизму». 1930 року видана його книга-маніфест «В боротьбі за ленінську філософію (З приводу ленінського конспекту гегелівської „Науки логіки“)!». Друкувався в журналах «Гарт», «Політфронт», «Прапор марксизму», «Червоний шлях».

На початку 1930-х здійснив спробу переглянути свої піддані нищівній критиці погляди в статті «На боротьбу проти меншовикуючого ідеалізму (з приводу моїх власних помилок)» — 1931, але було запізно.

У травні 1933 року його звинувачено в «українському націонал-фашизмі», заарештований, засуджений на 5 років позбавлення волі. Відбував покарання на Соловках — у табірному пункті «Кремль», переведений до табпункту «Муксалма», оголошував голодування, намагався захищати свої права, оскаржуючи дії представників табірної адміністрації. Рішенням окремої трійки Управління НКВС СРСР по Ленінградській області «засуджений» до найвищої кари 9 жовтня, розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу селища Медвежа Гора (нині місто Медвеж'єгорськ у Карелії, РФ).

Реабілітований посмертно Архангельським обласним судом (20.08.1959), а також Верховним судом УРСР (13.05.1961). Символічно перепохований на міському цвинтарі в Києві. У радянських довідниках зазначалося, що він помер у січні 1943 року.

Погляди

Ерудований вчений, володів кількома іноземними мовами. Філософію розглядав як «дзеркало фактичного стану речей», звертав увагу на критичний аналіз тогочасної німецької філософії, специфічністю її вважав містику, песимізм та скептицизм, що, на його погляд, вели до пришвидшення процесу політизації фашизму.

Аналізував тогочасний соціал-демократизм Західної Європи, білоемігрантську філософію та націоналізм. Нарівні з виявленням особливостей цих течій та їхніх філософських основ допускав можливість ототожнення соціал-демократизму з соціал-фашизмом, філософських партій і політичних. Ці умовиводи обернулися проти нього — його звинуватили в фашизмі та націоналізмі.

Праці

• 1928 — «Микола Зібер»,
• 1929 — «Нариси про сучасний стан німецької філософії»,
• 1930 — «Філософська мудрість сучасної буржуазії»,
• 1931 — «Неогегельянство як зброя фашизму»,
• 1931 — «Розклад сучасної буржуазної філософії»,
• 1931 — «Шевченко та його вчителі філософії».

Див. також

• Список Сандармоху

• Портал «Біографії»

Джерела

• Історія філософської думки в Україні
• Нереалізований український філософ [Архівовано 25 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Українці у світі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• «Дніпро»
• Ю. І. Шаповал. ДЕМЧУ́К Петро Іванович. esu.com.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2017.
• Сергій Шевченко. Українські політв'язні 1930-х років протистояли сваволі влади в alma mater ГУЛАГу. vectornews.net. Архів оригіналу за 11 вересня 2017.
• Шевченко С. В. Наган-країна. — Київ : Український пріоритет, 2019. — С. 95—102. — ISBN 978-617-7656-44-8.

Література

• Демчук, Петро Іванович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Шевченко С. В. Петро Демчук: філософ на Малій Муксалмі // Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 118—131, 259. ISBN 978-966-136-780-6
• Вдовиченко Г.В. Культурфілософська спадщина філософів УСРР епохи "Розстріляного Відродження": монографія. К.: ВПЦ "Київський університет", 2015. 511 с.