Крячок рябодзьобий

Крячо́к рябодзьо́бий (Thalasseus sandvicensis) — вид птахів родини Мартинових. В Україні гніздовий, перелітний вид.

? Крячок рябодзьобий
Номінативний підвид
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes) Родина: Мартинові (Laridae) Підродина: Крячкові (Sterninae) Рід: Рябодзьобий крячок (Thalasseus ) Вид: Крячок рябодзьобий
Біноміальна назва
Thalasseus sandvicensis (Latham, 1787)
Поширення: жовтий - гніздовий, перелітний; зелений - зустрічається круглорічно; помаранчевий - взимку
Синоніми
Sterna sandvicensis
Посилання
Вікісховище: Category: Thalasseus sandvicensis Віківиди: Thalasseus sandvicensis ITIS: 176932 МСОП: 144242 NCBI: 126723 Fossilworks: 372755

Опис

Крячок відносно великих розмірів. Маса тіла 180–210 г, довжина тіла 36-41 см, розмах крил 98-105 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні верхня частина голови, де на потилиці знаходиться «чуб», чорна; спина, поперек, надхвістя і вся площина верху крил сірі; решта оперення біла; хвіст вилоподібний; дзьоб чорний, на кінці жовтий; ноги чорні; у позашлюбному оперенні лоб і передня частина тім'я білі. Молодий птах подібний до позашлюбного дорослого, але забарвлення спини і верхніх покривних пер на крилах строкате; дзьоб нерідко цілком чорний.

Дорослий рябодзьобий крячок від дорослого чорнодзьобого крячка відрізняється довшим двоколірним дзьобом і вилоподібним білим хвостом, молодий від молодого чорнодзьобого крячка — довшим дзьобом, темним верхом голови і темнішою строкатістю на спині і плечах.

Поширення

Суцільного ареалу крячок рябодзьобий не утворює, скрізь гніздиться спорадично, окремими колоніями. Гніздиться на європейському узбережжі Північного, Балтійського, Середземного, Чорного, Каспійського морів та Атлантики. В Центральній Європі рябодзьобий крячок перебуває з березня по вересень. Взимку зустрічається широко на узбережжях від Південної Європи до Південної Африки.

В Україні поширений в Причорномор'ї та Приазов'ї.

Чисельність

Чисельність в Європі оцінена в 82—130 тис. пар. Дві найбільші колонії розташовані на островах біля узбережжя Північного моря. Відмічене слабке скорочення чисельності. В Україні гніздиться 5—40 тис. пар. У межах Європи зимує понад 3200 особин.

В окремих колоніях характерне різке коливання чисельності, навіть до повного їх зникнення в окремі роки. Це пов'язано, ймовірно, як з перерозподілом особин між колоніями, так і з не гніздуванням окремих птахів.

Гніздування

Крячки рябодзьобі в колонії, НПП «Тузловські лимани»

Яйця в оологічній колекції

Статевої зрілості досягає у віці 3-4 років. Рябодзьобий крячок віддає перевагу гніздуванню не невеликих відкритих островах, утворюючи великі колонії. Колонії можуть нараховувати декілька тисяч пар, причому гніздяться ці птахи з дуже великою щільністю — на 1 квадратному метрі може розміщуватися до 10 гнізд. Моногами. Період гніздування з травня по липень. Гніздо являє собою невелику ямку діаметром близько 20 см, зроблену в піску. Самець і самка насиджують кладку з 1—2, рідше з 3 яєць протягом близько 24 діб. Розміри яєць в Західній Європі становлять 44—59х33—40 , в середньому 51×36 мм. Пташенята залишають гніздо через 2—5 днів, після чого тримаються групами — так званими «яслами». Проте самостійними стають через 4-5 тижнів. Але і після цього батьки їм інколи приносять корм.

Живлення

Рябодзьобий крячок — майже абсолютний іхтіофаг. Зрідка може поїдати дрібних ракоподібних (креветок) та дуже рідко — знесених у воду комах. Спектр живлення залежить від наявних у тому чи іншому місці видів риб. У Чорноморському заповіднику це головним чином бички, на Азовському морі — атерина, рідше тюлька.

Загрози

Потомство рябодзьобого крячка нерідко знищують інші види мартинів (сріблясті, жовтоногі, звичайні), воронові птахи. Значна кількість гнізд і пташенят гине в результаті штормів та затоплення від нагінних вітрів.

Див. також

• 8597 Сандвіченсіс — астероїд, названий на честь птаха.

Посилання

1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — ISBN 966-7710-22-X.
3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
4. Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988.

Література

• Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957.
• Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.