Загальний Суд Європейського Союзу

Загальний Суд

Вид	Суд першої інстанції
Юрисдикція	Європейський Союз та Північна Ірландія
Орган оскарження	Суд Справедливості
Заснований	1 грудня 2009
Мови діловодства	Офіційні мови Європейського Союзу
Метод формування складу	по двох суддів від кожної держави-члена Європейського Союзу
Правомочний згідно	Установчими договорами Європейського Союзу
Термін служби	6 років
Суддів	54 суддів 5 вакантні
Голова	Марк ван дер Вауд
На посаді з	27 вересня 2019
Розташування	місто Люксембург, Люксембург
curia.europa.eu

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Держави-члени (27) Австрія Бельгія Болгарія Греція Данія Естонія Ірландія Іспанія Італія Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Швеція Держави-кандидатки Албанія Боснія та Герцеговина Молдова Північна Македонія Сербія Україна Чорногорія Держави, переговори про вступ яких призупинені Грузія Туреччина Держави-заявниці Косово Спеціальні території Бельгійсько-німецькі відносини[en] Франко-німецькі відносини Нідерландсько-німецькі відносини[en] ЄС-3 Вихід

Договори та декларації Декларація Шумана (1950) Паризький договір (1951) Європейська декларація (1951) Звіт Спаака (1956) Римські договори (1957) Договір про Євроатом (1957) Брюссельський договір (1965) Урочиста декларація (1983) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Берлінська декларація (2007) Лісабонська угода (2007) Стаття 7[en] Стаття 50 Право на неучасть Договори про приєднання 1972, 1979, 1985, 1994, 2003, 2005, 2011 Договори про вихід 1984, 2020 Інші угоди Шенгенська угода (1985) Угода про Європейську економічну зону (1992) Розірвані договори та угоди Європейська конституція (2004) Перегляд членства Сполученого Королівства (2015–2016)

Право Acquis communautaire: Примат (Справа 6/64) Субсидіарність Регламент Директива Рішення Рекомендація Висновок Хартія основних прав

Виконавчі інституції Європейська рада Президент: Шарль Мішель (АЛДЄ) Саміти Європейська комісія ІІ Комісія фон дер Ляєн Президентка: Урсула фон дер Ляєн (ЄНП) Віцепрезидент Європейської комісії[en] Європейський комісар Європейська публічна служба Генеральна секретарка[en]: Ілзе Юхансоне[en]

Законодавчі інституції Законодавча процедура Головування у Раді Європейського Союзу Угорщина (липень–грудень 2024) Конфігурації РЗП РМЗС РМЕФС Єврогрупа РСГР[en] РЗСПОЗЗПС[en] COMPET[en] РТТЕ[en] ЕР[en] РЮВС[en] РОМКС[en] Голосування Генеральний секретаріат[en] Генеральна секретарка[en]: Тереза Бланшет[en] Підготовчі органи Ради ЄС Комітет постійних представників Робоча група ради[en] Європейський парламент (депутати) Президентка: Роберта Мецола Найбільші фракції: ЄНП: Манфред Вебер СіД: Іратхе Ґарсія Депутат Європарламенту (705) Бюро[en] Віцепрезидент[en] Квестор[en] Конференція[en] Комітети Національні парламенти

Судові інституції Суд Європейського Союзу Суд Справедливости Члени Генеральний адвокат Судові рішення[en] Загальний Суд

Аудиторські інституції Європейський суд аудиторів Інші установи Служба внутрішнього авдиту ЄК[en] Комітет ЄП з бюджетного контролю[en] Рада з економічних і фінансових питань Офіс боротьби з шахрайством Прокуратура

Європейський центральний банк Президентка: Крістін Лаґард Євросистема ЄСЦБ ЕМС Банкноти євро Монети євро

Інші установи Євратом Атомна енергетика[en] Економічний і монетарний союз Валюти Єврогрупа Єврозона Розширення єврозони ERM Шенгенська зона Шенгенська угода Прюмська конвенція Шенгенська інформаційна система Візова інформаційна система Візова політика Розширення Шенгенської зони Європейська економічна зона Спільний комітет ЄЕЗ[en] Європейське посвідчення особи Мікродержави та Європейський Союз Група Європейського інвестиційного банку Інвестиційний банк Інвестиційний фонд Інституції ЄІБ Європейський стабілізаційний механізм Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму Європейський університетський інститут Європейський університетський інститут Єдиний патентний суд Унітарний патент Агентства Децентралізовані агентства ЄС Агентства єдиного ринку Агентства СЗБП Агентства ПСБЮ Агентства ЄСФН[en] Органи ЄМВ Виконавчі органи ЄС Агентства Євроатома Децентралізовані незалежні органи ЄС Європейський інститут інновацій і технологій[en] Прокуратура Організації ЄС Європейська рада із захисту даних Орган для європейських політичних партій та європейських політичних фондів Спільні підприємства ЄС та Євроатома Інші незалежні установи Європейський інспектор із захисту даних Європейський омбудсмен Дорадчі органи[en] Комітет регіонів Соціально-економічний комітет Комітет з питань політики та безпеки Військовий комітет Європейського Союзу[en] Космічна рада ЄС/ЄКА Міжвідомчі установи Офіс публікацій Європейського Союзу[en] Служба зовнішніх справ Європейський офіс відбору персоналу[en] Офіс боротьби з шахрайством Європейська школа управління

Внутрішня політика Бюджет Митний союз Угоди про вільну торгівлю[en] Внутрішній ринок Простір свободи, безпеки та юстиції Політики: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Паспорти Пан'європейська ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Європейський банківський союз Європейський банківський нагляд[en] Єдиний механізм вирішення Союз ринків капіталу[en] Європейська система фінансового нагляду[en] Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Посилене співробітництво Право на неучасть Вихід

Зовнішня політика Високий представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня та безпекова політика Спільна політика безпеки та оборони Розширення Подальше розширення Угода про асоціацію з Європейським Союзом Єдиний міграційний простір

Вибори Фракції Виборчі округи Фракції Spitzenkandidat Розподіл[en] Політична фундація[en] Референдуми Європейські вибори 1979[en], 1984[en], 1989[en], 1994, 1999[en], 2004[en] 2009[en], 2014, 2019, 2024, 2029 (наступні) Політичні партії ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні

Недіючі організації Європейські Спільноти (ЄС) Європейська спільнота з вугілля та сталі Європейська економічна спільнота Західноєвропейський союз Європейський Конвент п о р

Зага́льний Суд, неофіційно відомий як Європе́йський Зага́льний Суд (ЄЗС) — суд, що входить до складу Суду Європейського Союзу. Він розглядає позови, подані проти інституцій Європейського Союзу окремими особами та державами-членами, хоча в певних питаннях юрисдикцію має лише Європейський Суд Справедливости (ЄСС). Рішення Загального Суду можуть бути оскаржені в Суді Справедливости, але лише з питань acquis communautaire. До набуття чинности Лісабонського договору 1 грудня 2009 року він був відомий як Суд першої інстанції.

Загальний Суд розглядає спори (наприклад, суперечки осіб, яким EUIPO, Реєстр торгових марок і зразків ЄС відмовив у видачі торгової марки).

Створення Загального Суду започаткувало судову систему, засновану на двох рівнях юрисдикції: усі справи, які розглядає Загальний Суд у першій інстанції, можуть бути предметом права оскарження до Суду лише з питань права.

З огляду на збільшення кількости справ, поданих до Загального суду за останні п’ять років, щоб звільнити його від частини справ, Ніццький договір, який набув чинности 1 лютого 2003 року, передбачає створення «судових колегій» у певних конкретних сферах.

2 листопада 2004 року Рада прийняла рішення про заснування Трибуналу публічної служби Європейського Союзу. Цей спеціалізований трибунал, що складався з семи суддів, слухав і вирішував у першій інстанції спори за участю Європейської публічної служби. Його рішення підлягали оскарженню в Загальному Суді лише з питань права. Рішення, винесені Загальним Судом у цій сфері, можуть бути предметом перегляду Судом. Трибунал публічної служби Європейського Союзу був належним чином заснований 2 грудня 2005 року. Незважаючи на успішне виконання своїх повноважень він був розпущений 1 вересня 2016 року, що призвело до подвоєння кількости суддів у Загальному Суді.

З лютого 2020 року Загальний суд складається з 54 суддів; це сталося після реформи 2016 року, яка збільшила кількість суддів до двох на державу-член до 2019 року, а також після виходу Сполученого Королівства з ЄС наприкінці січня 2020 року. Судді призначаються на шестирічний термін з можливістю поновлення за спільною згодою урядів держав-членів. Станом на лютий 2020, 49 суддів: 23 держави-члени висунули обох своїх суддів, у той час як Латвія, Польща та Словаччина призначили лише одного, а Словенія не призначила жодного.

Члени Загального суду обирають зі свого числа свого голову та голів палат із п’яти суддів на трирічний період з можливістю переобрання.

Немає постійних генеральних адвокатів при Загальному Суді (на відміну від Суд Справедливости, який має одинадцять генеральних адвокатів). Проте в обмеженій кількості випадків завдання генерального адвоката може виконувати призначений для цього суддя. На практиці це робилося час від часу.

Обраний	Термін закінчився	Суддя
25 вересня 1989 року	18 вересня 1995 року	Хосе Луїс да Круз Віласа
18 вересня 1995 року	4 березня 1998 року	Антоніо Саджо
4 березня 1998 року	17 вересня 2007 року	Бо Вестердорф
17 вересня 2007 року	26 вересня 2019 року	Марк Джеґер
27 вересня 2019 року	Діючий	Марк ван дер Вуде

Обраний	Термін закінчився	Суддя
17 вересня 2013 року	19 вересня 2016 року	Гейккі Каннінен
20 вересня 2016 року	26 вересня 2019 року	Марк ван дер Вуде
27 вересня 2019 року	Діючий	Саввас Папасаввас

Обраний	Термін закінчився	Суддя
27 вересня 1989 року	6 жовтня 2005 року	Ганс Юнґ
6 жовтня 2005 року	30 квітня 2023 року	Еммануель Кулон
5 червня 2023 року	Діючий	Вітторіо Ді Буччі

Загальний Суд, як і Суд Справедливости, має завдання забезпечити дотримання права при тлумаченні та застосуванні Договорів Європейського Союзу та положень, прийнятих компетентними установами Союзу.

Для виконання свого головного завдання Загальний Суд має юрисдикцію слухати та вирішувати в першій інстанції всі прямі позови, подані окремими особами та державами-членами, за винятком тих, які мають бути передані «судовій групі» та тих, які зарезервовані для Суду Справедливости.

• Позови про визнання рішень недійсними (проти актів установ Союзу)
• Позови за бездіяльність (проти бездіяльности інституцій Союзу)
• Позови про відповідальність (для відшкодування шкоди, завданої протиправною поведінкою з боку інституцій Союзу)
• Позови на підставі арбітражного застереження (спори щодо договорів публічного або приватного права, укладених Союзом, що містять таке положення)
• Позови щодо публічної служби (спори між Союзом та його посадовими особами та іншими службовцями) – з 2005 по 2016 роки ці справи були передані до Трибуналу цивільної служби Європейського Союзу, але повернулися до Загального Суду, коли його розмір подвоївся

Предмет прямих позовів: усі справи, в тому числі:

• сільське господарство;
• державна допомога;
• антимонопольна право;
• комерційна політика;
• регіональна політика;
• соціальна політика;
• інституційне право;
• право торгівельні марки та промислові зразки;
• транспорт.

Загальний Суд має свій власний регламент. Правила 1991 року були замінені переглянутими Правилами процедури, які набули чинности 1 липня 2015 року. В основному судова процедура включає письмову та усну фази. Судочинство ведеться мовою на вибір заявника. Як і в Європейському Суді Справедливости, робочою мовою Суду є французька, і це включає мову, якою обговорюють судді, і мову складання попередніх звітів і рішень.

Суд поділений на 9 відділень (так звані «палати»), які засідають 3 суддівські лави, за винятком 7-го відділення, де засідають 4 судді. Кожна палата має розширений склад із 5 суддів. Голова суду передає справи відповідному головуючому судовому засіданні. Потім головуючий суддя, призначений для розгляду справи, обирає суддю-доповідача (judge-reporteur) із числа суддів відділення, секретари якого пишуть попередній звіт (rapport préalable) на основі заяв сторін і чинного законодавства.

Після закінчення письмової фази та, залежно від обставин, після вжиття заходів розслідування, справа обговорюється усно у відкритому судовому засіданні. Розгляд справи синхронно перекладається, якщо необхідно, різними офіційними мовами Європейського Союзу. Потім судді обговорюють питання на основі проєкту рішення, підготовленого суддею-доповідачем. Остаточне рішення Суду виноситься у відкритому судовому засіданні.

• Єдиний патентний суд

1. Butler, Graham (2019). An Interim Post-Mortem: Specialised Courts in the EU Judicial Architecture after the Civil Service Tribunal. International Organizations Law Review. 16. doi:10.1163/15723747-2019010.
2. REGULATION (EU, Euratom) 2016/1192 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 6 July 2016 on the transfer to the General Court of jurisdiction at first instance in disputes between the European Union and its servants. Official Journal of the European Union. 200/138. 26 липня 2016. Процитовано 1 лютого 2018.
3. General Court of the European Union, New procedural rules adopted by the General Court, Press Release 73/15, published 19 June 2015, accessed 15 November 2022
4. Mattila, Heikki E. S. (2006). Comparative legal linguistics – Heikki E. S. Mattila – Google Boeken. Ashgate Publishing. ISBN 9780754648741. Процитовано 27 січня 2012.

• Офіційний сайт
• Глосарій термінів Європейського Союзу