Олесницький Євген

Євген Григорович Олесницький гербу «Дембно» («Дубно» 5 березня 1860, с. Великий Говилів, тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна — 26 жовтня 1917, Відень) — український правник, політик, громадський діяч, публіцист, письменник, організатор кооперативного руху. Голова товариства «Сільський господар».

д-р Євген Григорович Олесницький
д-р Євген Григорович Олесницький
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907 — 30.03.1911
Посол до Австрійського парламенту
17.07.1911 — 26.10.1917
Посол до Галицького сейму
1901
Попередник	Кароль д'Абанкур
Наступник	Станіслав Павліковський
Посол до Галицького сейму
1901 — 1910
Попередник	Кароль Дідушицький
Наступник	Євген Петрушевич
голова Товариства «Просвіта»
1906 — 1910
Попередник	Юліан Романчук
Наступник	Кивелюк Іван
Народився	5 березня 1860(1860-03-05) с. Великий Говилів, Копичинецький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, нині Теребовлянський район Тернопільської області.  Україна
Помер	26 жовтня 1917(1917-10-26) (57 років) м. Відень
Відомий як	правник, політик, громадський діяч, публіцист, письменник, організатор кооперативного руху
Громадянство	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність	українець
Alma mater	Львівський університет
Політична партія	Українська Національно-Демократична Партія
Рід Олесницькі
Батько	о. Григорій Олесницький
Мати	Софія з Познанських
У шлюбі з	Марія з Врублевських (1864—?)
Діти	Софія (1888—1902)
Професія	адвокат
Звання	доктор права (1887, Львів)
Релігія	греко-католик
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 5 березня 1860 року в селі Великий Говилів (Копичинецький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія), в родині священика УГКЦ. Батько — Григорій Олесницький (1816—1905), священик у Великому Говилові з 1840 року; мати — Софія Познанська, дочка священика УГКЦ у Бірках Малих біля Скалата.

Навчався в Першій тернопільській гімназії (у цей час був активістом Тернопільської гімназійної «Громади») та на правничому факультеті Львівського університету.

Як студент університету, працював у різних видавництвах. У 1881 році його обрано головою товариства «Дружній Лихвар». Член редакції «Діла» (1885—1890 роки).

Одружився в сер. 1880-их рр. у Львові з Марією (нар. 1864 у Тернополі, р.см.невід.), яка походила зі сполонізованого роду Врублевських. У них була єдина дочка Софія (бл.1888 — 1902).

Переїхав до Стрия у 1891 році. Організував будівництво Народного дому в Стрию. Член повітової ради Стрийського повіту в 1893—1912 рр.. Разом з Петром Огоновським очолював з 1906 Товариство «Просвіта». За допомогою доктора Володимира Охримовича почав тут видавати двотижневик «Стрийський Голос».

Діяч народовецької партії, пізніше один із засновників Української Національно-Демократичної Партії.

25 травня 1902 померла від кіру, ускладненого пневмонією, їхня єдина дочка Софія.

У 1909 переїхав із дружиною до Львова, оселилися в кам'яниці Якуба і Августини Позаментів на вулиці Адама Асника (нині Богомольця). Однією з причин було намагання Євгена відгородитися від польських впливів, якими у Стрию оплутувала дружину її сестра Ванда.

Посол до Галицького сейму (1900—1910 роки; 1910 року склав мандат, замість нього було обрано доктора Евгена Петрушевича) і голова Українсько-руського соймового клубу (до складання мандату); у 1907—1917 — посол до Райхсрату (віденського парламенту) від двомандатного 57 округу (судові округи Меденичі, Стрий, Сколе, Жидачів, Ходорів, Миколаїв, Глиняни, Бібрка, а також села Горожанна Мала, Горожанна Велика, Колодруби, Новосілки Опарські, Лівчиці, Підзвіринець, Повергів, Монастирець, Ричигів, Тершаків і Татаринів (судовий округ Комарно), Вербіж, Кагуїв і Гонятичі (судовий округ Щирець)). У парламенті з 1907 р. входив до Руського клубу; "Український клуб" — з 1911 р. до 12 лютого 1913 року (розпуск); з 8 листопада 1916 р. входив до Української парламентської репрезентації.

Відіграв провідну роль у створенні «Маслосоюзу» — молочарського руху, що об'єднував селян у спілки для створення їм сильнішого економічного підґрунтя.

З політичних процесів були друковані численні оборони Є. Олесницького. Найважливіші з них: оборона посла Теофіла Окуневського в коломийському процесі за зневагу намісника Бадені, оборони в справах виборів у Черневі, Курнині, Викторові, Стрию, Комарному тощо.

У 1908 році Євген Олесницький був нагороджений командорським хрестом ордена Франца Йосифа. З 1909 року — дійсний член НТШ.

Єдиний з українських політиків, хто удостоївся честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом. Ця зустріч була таємною і присвяченою обговоренню перспектив українського руху в Росії.

З 1915 — член Загальної Української Ради, утвореної у Відні з галичан і наддніпрянців, а після її саморозпуску 6 листопада 1916 р. — до Української парламентської репрезентації.

Видавнича, літературна та публіцистична діяльність

• Перший його твір був перекладом із Добролюбова — «Значінье авторітету в вихованьу.
• Власним накладом Є. Олесницького вийшла у Львові 1884 року як число 2 «Русько-Української Бібліотеки» повість Володимира Барвінського (Василя Барвінка) «Сонні мари молодого питомця».
• 1884—1885 — видавав інші книжечки того видавництва власним накладом (загалом 17 книжок). В тому числі повість «Люборацькі — Семейна хроніка Ан. Свидницького».
• Видавав «Українську Бібліотеку» (дешеві книжки для народу). Зокрема, 1886 року видав збірку всіх творів С. Руданського, які сам зібрав (37 співомовок).
• Перед смертю почав надиктовувати спогади, які довів до 1895 року. Вперше надруковані у 2 томах видавництвом «Діла» у 1935. Перевидані у Стрию (2007) та Львові (2011).

Вшанування пам'яті

Помер 26 жовтня 1917 року у Відні, похований у Стрию, разом з передчасно померлою дочкою (надгробок різця Григорія Кузневича).

Вулицю в Стрию, на якій жив Євген Олесницький, названо його іменем. На будинку, в якому він мешкав і де знаходилася його канцелярія (нині це Стрийський краєзнавчий музей «Верховина»), 1998 року встановили бронзову таблицю з барельєфом «Стрийської трійці»: Євгена Олесницького, о. Олекси Бобикевича та о. Остапа Нижанківського.

Євген Олесницький став прототипом головного героя повісті Івана Франка «Перехресні стежки» — адвоката Євгенія Рафаловича.

18 жовтня 2020 року Є. Олесницькому присвятили пам'ятник у селі Великий Говилів на Тернопільщині. Авторами пам'ятника є Роман Вільгушинський та Іван Жовнич.

Родина

Докладніше: Олесницькі гербу Дембно

• Батько — Григорій Ілліч Олесницький (1816—1905), греко-католицький парох у селі Великий Говилів.
• Брат — Іван Григорович Олесницький (1850—1926), греко-католицький парох у Переволоці.
• Племінник — Ярослав Іванович Олесницький (1875—1933), адвокат, дипломат. Голова дипломатичного представництва УНР у Великій Британії.
• Племінник — Григорій Іванович Олесницький (1890—1952), адвокат у Підкамені і Золочеві, помер у США
• Дружина Марія з Врублевських (нар. 1864 — ?).
• Донька Софія Олесницька (бл.1888—1902).

Твори (статті, виступи, рецензії, спогади)

Статті

• Справозданє інспектора промислового за р. 1888 // Дѣло, 16, 18, 22 травня 1889 (псевдонім — ω)
• Фінанси Галичини // Дѣло, 19.03.1890 (псевдонім — ω)
• Пятьдесятьлїтний ювілей українського театру в Галичинї. // Дїло, 23, 24 березня 1914
• Своя хата // Дїло, 01.04.1914
• Українські збігцї в зальцбурськім князівстві. // Дїло, 09.01.1915
• † Володимир Шухевич // Дїло, 24.04.1915 (некролог)

Виступи, відчити, реферати

• Володимир Навроцкій, єго значенє і заслуги. Відчит д-ра Евгенія Олесницького, виголошений в памятний день шестих роковин смерти бл. п. Вол. Навроцкого // Діло, 9, 11, 12, 13 червня 1888
• Справозданє видїлу «Рускої Бесїди» у Львові з управи руским народним театром за час від 15 липня 1887 до 1 цвітня 1889. // Дѣло, 25.04.1889 (реферат)
• Справозданє видїлу «Руської Бесїди» з управи Русько-народним театром за час від 10 цвітня 1889 до 11 червня 1890 // Дѣло, 14.06.1890 (реферат)
• Річ д-ра Евгенія Олесницкого виголошена на загальних зборах «Підгірскої Ради» в Стрию дня 5-го н. ст. падолиста 1891 для умотивованя резолюції в справі беспосередних виборів з курії сельскої. // Дѣло, 12.11.1891
• Промова в австрійській Державній Раді (парламенті) // Дїло, 10.01.1914

Рецензії

• Історія літератури руської. Часть II. (віддїл І. і II.) Львів. 1889. // Дѣло, 24.07.1889 (рецензія; псевдонім — ω)

Спогади

• Стрийщина на зламі XIX—XX століть у спогадах Євгена Олесницького // Vox Populi, 27.08.2012

Примітки

1. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 165.
2. Sprawozdanie C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1876. — Lwów, 1876. — S. 38. (пол.)
3. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1878. — S. 58. (пол.)
4. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
5. https://zbruc.eu/node/120670
6. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… іл. — С. 113
7. Franz Adlgasser. Kurzbiografie Olesnickyj, Evhen Dr. iur. на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
8. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1918. — Wien, 1918. — S. 165.
9. «Стрийська трійця». Олекса Бобикевич. Львівська газета. 8 жовтня 2012.
10. «Стрийська трійця». Євген Олесницький. Львівська газета. 26 серпня 2012.
11. Новий пам'ятник на Теребовлянщині визнали витвором мистецтва - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Процитовано 29 жовтня 2020.
12. На Теребовлянщині встановили пам'ятник, створений відомими тернопільськими скульптором та архітектором - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 11 квітня 2025.
13. Олесницькі в Північній Америці i в Австралії. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.

Джерела та література

• Чуйко І. С. Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1860—1917 pp.) // Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів, 2007.
• Євген Олесницький.
• Євген Олесницький. Сторінки з мого життя. — Львів : Медицина і право, 2011. — 432 с., іл.
• «Стрийська трійця». Євген Олесницький // Львівська газета. — 2012. — 26 серпня.
• Феномен «стрийського тигра» або «Маслосоюз» — економічне диво початку 20 століття // Новий Стрий. — 2012.
• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня).
• Чорновол І. П. Олесницький Євген // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 581. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Курас І. Ф. Провідники духовності в Україні
• 150 років від дня народження Євгена Олесницького (1860—1917) // ЦК ДонНТУ «Софійність»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Мороз Володимир. Як майбутній бурмістр Тернополя на “подарунках” маєток робив: спогади політика // 20minut.ua, 20.11.2016
• Євген Олесницький [Текст] // З Україною в серці : Книга Пам'яті Теребовлянщини / ред.-упоряд. М. Ф. Ковальчук. — Тернопіль, 2019. — С. 735-736 : фот.
• Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1860-1917рр.) [Текст] : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / І. С. Чуйко ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, Ін-т народознавства. — Львів : [б. в.], 2007. — 20 с.
• "Контінентал Фармез Груп" допомогла спорудити пам'ятник Євгену Олесницькому у Великому Говилові [Текст] / Н. Штокало // Воля. — 2020. — № 43 (22 жовт.). — С. 4 : фот.

Посилання

• Олесницький Євген // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1207. — 1000 екз.
• Євген Олесницький.
• Сайт «Місто над рікою Стрий».