Причорноморська низовина

Причорномо́рська низовина́ — низовина на півдні України.

Причорноморська низовина
Країна	Україна і  Молдова

Причорноморська низовина (позначено зеленим кольором)

Тополого-метричні особливості. Причорноморська низовина знаходиться в межах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, частково Дніпропетровської областей. Вона сформована на відстані майже 650 км (Національний атлас України, 2007) від дельти Дунаю на заході (Одеська область) і до р. Лозуватка (Запорізька область) на сході. З північного боку низовина поширена від відрогів молдовських височин (Тігечська, Центральномолдовська) та Подільської, Придніпровської і Приазовської височин в Україні і далі на південь максимально простягається майже на 200 км до берегів Чорного і Азовського морів. У деяких джерелах (Національний атлас України, 2007) до цієї низовини також відносять рівнинну частину Автономної Республіки Крим з відповідним проведенням південної межі до відрогів Кримських гір.

Гіпсометрія. Причорноморська низовина здебільшого являє собою пласку рівнину з абсолютними відмітками 0-100 м зі збільшенням від цього діапазону висот в бік зазначених височин і зі зменшенням у бік морських берегів. На території Криму загальна плоскорівнинність низовини порушується Тарханкутською височиною (до 130-179 м) і підвищенням у межах Керченського півострова (до 150-189 м). Майже на всій території низовина перетнута в бік морів численними долинами річок, зокрема Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Салгіру. Окремими специфічними об'єктами низовини є територія Олешківських пісків, де загальна плоскорівнинність порушується масивами пісків зі складним погорбленням території, та Перекопський перешийок - крайня північна частина Кримського півострова між Каркінітською затокою з заходу і Сиваською затокою зі сходу, де в групі Перекопських озер фіксуються найнижчі гіпсометричні рівні в межах території України (-3,9 м, берегова лінія Кирлеутського озера).

Тектоніка, геодинаміка, геологічна будова. Причорноморська низовина в тектонічному відношенні переважно знаходиться в межах Причорноморської тектонічної западини (Південноукраїнської монокліналі), яка є частиною південного краю Східноєвропейської платформи (Палієнко, Стецюк, 2010), але крайня західна частина низовини, між Дунаєм і Дністровським лиманом, належить Переддобруджинському прогину, який є складовою такої гірської споруди як Добруджа. Територія рівнинного Криму знаходиться в межах Скіфської плити з поширенням в районі Керченського півострова Індоло-Кубанського прогину. На території низовини мають місце субширотні й субмеридіональні розломи, які не рідко визначають характер конфігурації річкових долин. В умовах Керченського півострова значний розвиток має псевдовулканізм, - розвиток грязьових вулканів. Геодинаміка. Територія низовини знаходиться в зоні неотектонічних рухів земної кори, які характеризуються як знакозмінні, так і рухи в бік опускання. Другий варіант більше приурочений до приморських областей, де, наприклад в районі м. Скадовська, швидкість сучасних опускань морського узбережжя становить 0,84 мм/рік (Палієнко, 1992). У сейсмічному контексті регіон характеризується землетрусами з магнітудою до трьох-п'яти балів, з більшою вірогідністю прояву в районі Керчинського півострова й Сиваша, а також у зоні Переддобруджинського прогину. Геологічна будова. Поверхневі відклади низовини переважно представлені вапняками, подекуди глинами, які перекриті пісками та лесовидними суглинками. Потужність останніх, пересічно, - до 20 м, максимально - до 40-50 м. Виключенням щодо саме такої геологічної будови є територія Олешківських пісків та певною мірою вся територія Лівобережжя Нижнього Дніпра.

Рельєф (морфоструктури, морфоскульптури). Морфоструктури Причорноморської низовини, формування яких обумовлене ендогенними процесами, мають суттєво різний характер у її правобережній і лівобережній частинах (відносно Дніпра) і неоднаковість в умовах рівнинного Криму, особливо з огляду на Керченський півострів. Правобережна частина низовини переважно представлена пластово-денудаційними рівнинами (Національний атлас України, 2007), лівобережна частина - пластово-акумулятивними рівнинами (за В. П. Палієнко, 1992 - Асканійська, Якимівська, Північно-Приазовська морфоструктури та Нижньодніпровська морфоструктура). В умовах рівнинного Криму В. П. Палієнко (1992) виокремлено дві головні морфоструктури - Сімферопольсько-Тарханкутська й Сивасько-Приазовська, яким у рельєфі відповідають пластово-акумулятивні рівнини. Морфоскульптури. Завдяки екзогенним процесам на території Причорноморської низовини сформовані флювіальні й флювіогляціальні (водно-ерозійні й водно-акумулятивні), гравітаційні, суфозійно-просадкові, еолові та берегові форми рельєфу. Флювіальні форми тут представлені численними долинами річок з різновіковими терасами, дельтовими утвореннями, лиманами, а також ярами, балками. Флювіогляціальні форми є основою арен Олешківських пісків, утворення яких (Пазинич, 2007; Кривульченко, 2024) відбувалося під впливом водних потоків у результаті танення поза межами низовини раніше існуючих льодовиків. Гравітаційні форми (зсуви, осипища, соліфлюкційні й еворзійні утворення) в умовах низовини особливо розвинені вздовж берегів річок і морів, на схилах долин річок. Суфозійно-просадкові утворення тут представлені карстовими (лійки, карри, печери) та западинними формами (степові блюдця, поди, подо-лимани), де перші переважно поширені на території Криму, подекуди у правобережній частині низовини, другі - здебільшого в умовах плоскорівнинних місцевостей, особливо в межиріччі Дніпра-Молочної. Еолові форми на території низовини поширені в умовах алювіальних відкладів уздовж долин річок, найбільш яскраво на території Олешківських пісків (Кривульченко, 2024), подекуди - вздовж берегів Чорного моря у вигляді невисоких дюн. В умовах Причорноморської низовини берегові форми рельєфу поширені вздовж чорноморського та азовського узбережжя, а також уздовж долин річок, лиманів і водосховищ. Представлені ці форми акумулятивними й абразійними утвореннями (тераси, дельти, коси, пересипи, бари, пляжі, лагуни; кліфи, укоси, бенчі, прорви).

Ландшафти. Територія Причорноморської низовини переважно знаходиться в умовах середньостепової типчаково-ковилової та сухостепової полино-злакової підзон з відповідним проявом зональних ґрунтів - чорноземів звичайних і південних, а також темно-каштанових. Важливою специфікою цієї низовини є різноманіття інтразональних ландшафтів, зокрема лиманно-морських (приклад - північно-західне узбережжя Чорного моря), псамітових (приклад - Олешківські піски), галогенних (приклад - півострів Ягорлицький Кут), інгресійно-озерних (приклад - південь Кінбурнського півострова) (Кривульченко, 2005). Більша частина території низовини знаходиться в умовах інтенсивного антропогенного пресингу. З 2014 р. рівнинний Крим, а з 2022 р. лівобережна частина низовини окуповані Росією з відповідним порушенням природних ландшафтів регіону.

• Водозбірні басейни
• Річок Північного Причорномор'я
• Річок Північного Приазов'я

Див. також

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України

Література

• Національний атлас України. Київ: ДНВП "Картографія", 2007. 440 с.

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.

• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Палієнко В. П. Новейшая геодинамика и ее отражение в рельефе Украины. К.: Наукова думка, 1992. 116 с.
• Кривульченко А. І. Геоморфологія Олешківських пісків. Дніпро: Ліра, 215 с.
• Кривульченко А. І. Сухі степи Причорномор'я та Приазов'я: ландшафти, галогеохімія грунто-підгрунтя. К.: Гідромакс, 2005. 345 с.
• Пазинич В. Г. Геоморфологічний літопис Великого Дніпра. Ніжин: Гідромакс, 2007. 372 с.

Посилання

• Орографічна карта України.
• Бородиня Б. В., Князькова І. Л. та ін. Геологічне довивчення площ масштабу 1:200 000 південних половин аркушів L-37-II (Донецьк), L-37-III (Іловайськ) в межах України та аркушів L-37-VIII (Маріуполь) і L-37-ІХ (Таганрог) в межах України за виліком акваторії Азовського моря (Східноприазовська площа) в 1998—2007": Звіт ГДП в 10 кн. / Приазовська КГП. — У-98-102/40. — Волноваха, 2008. — Кн.2. — С. 311—317, 482—491, 491—494, Кн. 3 — С. 285—294.